Діяльність керівника сучасного закладу освіти все більше набуває професійного характеру, тобто потребує використання фахових знань і умінь не тільки з педагогіки, а й з економіки, менеджменту, соціології тощо. Від професіоналізму керівника багато в чому залежить успішний розвиток навчального закладу, його конкурентоспроможність і авторитет. Професіоналізм керівника є запорукою працездатності педагогічного колективу, добробуту учнів, спокою батьків, задоволеності соціальних замовників.
В Україні керівники закладів освіти відчули гостру потребу опановувати професійну управлінську діяльність. Перші кроки в цьому напрямку зробили Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук України, педагогічна преса. Не залишилися осторонь і самі керівники.
У літературі можна зустріти приклади різного тлумачення поняття «управління персоналом». Деякі автори у визначенні оперують метою та методами, застосовуючи які, можна досягти цієї мети, тобто акцентують увагу на організаційному аспекті управління. Інші найбільшого значення надають змістовій частині, що відображає функціональний бік управління.
У Національній доктрині розвитку освіти, державній програмі «Вчитель» та інших важливих нормативно-правових документах питання оновлення змісту і форм професійної діяльності педагогічних працівників розглядаються як важливі державні проблеми, як необхідні умови модернізації всієї системи освіти України. Найпильнішої уваги з боку керівників загальноосвітніх шкіл вимагає саме шкільний рівень підвищення кваліфікації педагогів, оскільки саме вчителю належить ключова роль в освіті, а загальноосвітня школа є основною ланкою навчання та виховання підростаючого покоління.
Якщо мова йде про школу, то, звичайно, йдеться і про вчителя, який є вирішальною фігурою у здійснені всіх завдань школи. Проблема вчительської праці, його професійної майстерності має глибокі історичні і соціальні корені. Розглядали її ще античні мислителі (Аристотель, Квінтіліан, Платон), та особливо ґрунтовно це питання досліджувалося у XIX – XXст. Світовий досвід вчить і стверджує, що XXI ст. – епоха інформації, змагання за інтелектом. І тому сьогодні професійна компетентність вчителя, відпрацювання власної системи роботи передбачає якісні зміни в його викладацькій діяльності і рівні професійної майстерності.
Безперечно, ствердженню педагога, розвиткові його творчості сприяє система післядипломної освіти, її орієнтація на особистість вчителя, запити школи, інтелектуалізація процесу навчання і виховання.
В процесі роботи з кадрами директор та його заступники вивчають, аналізують стан навчально-виховного процесу в школі та надають методичну допомогу вчителям у поліпшенні вивчення основ наук, підвищенні рівня загальноосвітньої підготовки школярів, їх вихованості, координують самостійну роботу педагогічних кадрів з підвищення фахового рівня, вдосконалення педагогічної майстерності; забезпечують участь усіх працівників школи у методичній роботі, організовують упровадження в практику сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, перспективного педагогічного досвіду.
Актуальність питання, що розглядається полягає в необхідності створення умов для постійного зростання професіоналізму вчителя, рівня його професійної компетентності. В.М. Лізинський переконаний, що вчителя не можна заганяти у формулу «знання – вміння – навички», і немає інструмента котрим можна виміряти все благородство души вчителя, неповторні моменти його творчості в навчальному процесі, який весь час повторюється. Нічим не вимірюються в учительській праці й осяяння, котрі не виникають із нічого та нізвідки, а підготовлюються всім попереднім досвідом учителя, його безкінечними діалогами із самим собою.
З іншого боку, В.М. Лізинський вважає, що в роботі з учителем мудрі керівники школи здатні складати на вчителя «досьє успіхів», у якому відбивається все радісне, цікаве й гідне уваги з того, що відбувається у житті вчителя».
В умовах соціальних негараздів для керівників шкіл особливо гостро постало питання мотивації ефективної діяльності педагогів, творчого розвитку вчительських колективів.
Мотивація праці – це спонукання до праці, що визначають відношення до праці й робочу поведінку працівника. Потреби – це найважливіші передумови мотивації. в основі мотивації праці лежить не лише найбільш значимі для працівника потреби, а й те, в якій мірі працівник має можливість їх задовольняти.
Отже, сьогоднішній лідер повинен уміти мотивувати. Навіщо? Досвід XXст. з усією очевидністю показав, що людські ресурси, які перебувають у розпорядженні, є тим приводним ременем, що визначає використання всіх інших матеріальних і нематеріальних ресурсів. Саме мотивація персоналу, його відданість, його настрой на високу самовіддачу в праці є основою ефективного розкриття потенціалу людських ресурсів будь-якої організації. Часто можна почути, що наших людей можна мотивувати тільки грошима, що гроші – це найголовніший мотиватор. Але із цим не погоджуються не лише фахівці з людських ресурсів, а й багато керівників.
Можна виділити три основних індикатори трудової мотивації персоналу. Це задоволеність своєю працею, зацікавленість у кінцевих результатах своєї праці й прихильність своєї організації. Від того наскільки ці складові трудової мотивації виражені в даного працівника залежить його відношення до професійної праці, його робоча поведінка.
Мета цієї роботи – довести необхідність управління на основі мотивації процесом розвитку професіоналізму вчителя як частиною системи управління якістю шкільної освіти.
Фундаментальною умовою професійного розвитку фахівців, які працюють з людьми, є усвідомлення ними необхідності зміни, перетворення свого внутрішнього світу й пошуку нових можливостей самореалізації в професійній праці, тобто підвищення рівня професійної самосвідомості.
Багатство, багатосторонність і емоційна насиченість педагогічної діяльності змушують пильно вивчати вчителя як професіонала. При цьому відбувається усвідомлення вчителем тих або інших професійно значимих якостей особистості, формується певне ставлення його до себе. Під професійною самосвідомістю вчителя розуміється усвідомлення педагогом себе. По-перше, в системі професійної діяльності, по-друге, - у системі педагогічного спілкування, по-третє, - в системі власної особистості.
Як справедливо зазначив І. Жерносек на шкільному рівні підвищення кваліфікації педагогічних кадрів особливої актуальності набувають практичні та методичні аспекти у вивченні тих чи інших проблем.
Відродження національної школи та піднесення її статусу потребують підвищення загальної і професійної культури педагогічних кадрів. Розбудова й перехід до нового якісного стану діяльності навчальних закладів системи загальної середньої освіти стали завдяки підвищенню рівня та результативності науково-методичної роботи з педагогічними кадрами.
Тому задачами цієї роботи є :
1. Ознайомитись з літературними джерелами щодо сутності та функцій управління персоналом.
2. Обґрунтувати теоретичні основи управління процесом професійного розвитку, ствердження та самореалізації педагогів.
3. Освітити досвід роботи адміністрації школи з управління процесом професійного зростання педагогів на основі розвитку компетентностей вчителя в системі науково-методичної роботі.
Школа, як соціальна організація, являє собою систему спільної діяльності вчителів, учнів, батьків тощо. Управління нею здійснюється за певними напрямами, один з яких – навчально-виховний процес. Методична робота, як його елемент, є складником учительської діяльності, що координується методичною радою школи.
З метою сприяння професійному зростанню педагогів в Лутугинській спеціалізованій школі І – ІІІ ступенів Лутугинського району Луганської області забезпечена, на наш погляд, оптимальна структура методичної роботи за якою враховуються запити й потреби педагогів, рівень їх професіоналізму; здійснюється координація з діяльністю методичного кабінету відділу освіти, забезпечується курсова перепідготовка педагогів в ЛОІППО. Головними напрямками діяльності адміністрації є:
- робота над єдиною методичною темою «Модернізація навчально-виховного процесу в умовах спеціалізованої школи»;
- удосконалення внутришкільної методичної роботи на діагностичній основі, моделювання перспективного педагогічного досвіду.
В структурі роботи з кадрами особливе місце належить педагогічній раді, яка, з одного боку, виступає як постійно діючий колегіальний орган управляння школою, а з другого - як дійова форма масової внутришкільної науково-методичної роботи. Педагогічні ради проводяться в школі в різних формах. Робота над єдиною методичною темою чітко простежується як у діяльності педагогічної ради – головного органу методичної роботи, так і в роботі науково-методичної ради, методичних об’єднань, семінарів, нарад.
Поділяючи думку педагогічної науки, адміністрація школи вважає, що шляхи якісних змін змісту і форм підвищення професійної майстерності вчителя варто відпрацьовувати в ході навчально-виховного процесу. Це дасть змогу вчителю реалізувати орієнтацію в предметній галузі, знання сучасних педагогічних технологій, інноваційний підхід. Важлива роль, звичайно, відводиться формуванню високої загальної і професіональної культури педагога, його готовності до педагогічної творчості, вміння співпрацювати з учителями.
Тому в Лутугинській спеціалізованій школі І – ІІІ ступенів Лутугинського району Луганської області протягом останніх п’яти років разом із зміною статусу школи відбулися і важливі зміни в підходах до роботи над підвищенням професійного рівня вчителів. Перш за все, вся робота з педкадрами побудована таким чином, що сприяє залученню педагогів до активної діяльності. По-друге, вона передбачає педагогічну взаємодію, як під час уроку так і по за ним, не тільки як учителя з учнем, а як особистості з особистістю. По-третє, вся робота адміністрації з учителями спрямована на ствердження авторитету вчителя в процесі такої взаємодії. Авторитетним для колег і учнів може бути вчитель у якого чітко сформовані і виявляються ключові компетентності (комунікативна, фасилітативна, інформаційна та ін..). Однією з головних задач своєї діяльності адміністрація школи вважає розвиток професійних компетентностей вчителя.
Професійна компетентність характеризується рівне сформованості у педагогічного працівника професійно необхідних знань та вмінь. А професійна майстерність – це сукупність певних якостей особистості вчителя, які зумовлюються високим рівнем його психолого-педагогічної підготовки, здатністю вирішувати педагогічні завдання (навчання, виховання та розвитку школярів).
В умовах гуманізації й демократизації освіти керівник і вчитель, учитель і учень змінюються, взаємодіють і разом беруть участь в оновлені шкільного життя.
Р. Хасімото належить такий вислів: «Треба, щоб умови, а не керівники змушували працювати». Якщо не сформувати нішу співпраці інтелекту вчителя разом з інтелектом учня, за умов, що для цього все необхідне є в межах сучасного програмного матеріалу, то адекватного зусиллям зростання рівня освіченості молодих людей не досягти. Тому так важливо мотивувати вчительську працю, створити умови праці, плідного освітнього змісту.
Саме тому головне в управлінській діяльності адміністрації нашої школи – це робота з педагогічними кадрами, найважливішими елементами якої є: система загальної та професійної підготовки, задіяння персоналу в роботі, розвиток його, моніторинг результатів, політика участі в досягненні успіху та ін.
З метою ефективного та продуктивного досягнення результатів роботи адміністрація школи намагається створити в педколективі необхідні умови для саморозвитку та реалізації творчого потенціалу педагогів. Стосунки між адміністрацією і підлеглими будуються на демократичних засадах, стимулюється творчість вчителів, створюються умови і надаються всі можливості для їх успішної атестації. В 2008 – 2009 навчальному році вчителі Жарікова Л.М., Мартинова Л.В., Терещенко В.І., Чумак О.П., Касьянок І.М., Ліфенко І.І., Лойко С.М., Ворона Н.А., Романова Т.О. були призначені керівниками районних методичних об’єднань вчителів-предметників. Значна частина вчителів – члени районних творчих груп.
З 2003 року було змінено акценти в науково-методичній роботі школи. Головна увага стала приділятися розвитку інтелектуального потенціалу учня через інтелект учителя. Поступово, крім традиційних форм науково-методичної роботи, з’явилися нові, які за змістом повністю відповідали вимогам часу. За чотири року вдалося активізувати позакласну роботу з учнями завдяки участі школи в творчих конкурсах різного рівня. В цей період було створено: Шкільне наукове товариство (ШНТ), яке посідає перше місце в районі; нова за змістом шкільна газета «Ровесник» (призер і дипломант обласного конкурсу «Золотий диктофон»); інтелектуальний клуб «Що? Де? Коли?»; шкільний краєзнавчий музей. Значно покращилась навчально-матеріальна база шкільних кабінетів. За рівнем інформатизації навчально-виховного процесу – школа перша в районі. З метою розвитку педагогічної взаємодії, стимулювання творчості щорічно проводяться вчительські та учнівські конкурсу. Узагальнено досвід роботи вчителів з різних напрямків педагогічної діяльності та створено дискотеку узагальненого досвіду. Традиційним стало використання мультимедійних технологій в НВП. В 2008 році школі надано статус експериментального навчального закладу Всеукраїнського рівня з проблеми «Організаційно-педагогічні умови та компоненти методичної системи використання інформаційних комп’ютерних технологій в навально-виховному процесі початкової школи в позаурочний час». За поданням ЛОІППО в школі встановлено шкільну електрону бібліотеку (ШЕБ) з метою реалізації програми-проекту «Створення єдиної інформаційної мережі шкільних бібліотек».
Надані в цій роботі матеріали допоможуть скласти уявлення про роботу адміністрації Лутугинської спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів Лутугинського району Луганської області в напрямку підвищення авторитету та професіоналізму педагогів. Для сучасної людини при виборі місця роботи на перший план виходить не тільки задоволення матеріальних потреб, а і потреба самореалізації. Про те що в школі створені для цього всі необхідні умови свідчить авторитет школи в місті і в районі. Директор школи Т.Є. Заіграєва |
